Розділ XI

ЗБЕРЕГТИ ПАМ’ЯТЬ

   Чим більший відрізок часу віддаляє нас від сумних подій, коли мальовничі придніпровські села зникали під водою рукотворного моря, тим більша туга охоплює їх колишніх жителів, багато з яких уже назавжди покинули цей світ, а їхніх нащадків - непідробна цікавість щодо малої батьківщини батьків і дідів. І проявляють вони свою небайдужість до долі затоплених сіл в різний спосіб.

Звичайно, однією з найважливіших форм збереження пам’яті є видання книг циклу «Затоплені села Переяславщини» про історію уже неіснуючих населених пунктів із спогадами їх жителів і в перспективі створення музею історії Старого Дніпра. Ще до заснування ГО «Старий Дніпро» такою ідеєю «захворіли» багато небайдужих людей, завдяки яким уже надруковані історико-краєзнавчі нариси про Циблі («Циблі» - моє рідне село на Переяславщині» - Михайло Лесик, 2007 р.), про Зарубинці («Не летять ластівки у Зарубинці» – Софія Сорокова, 2015 р.), про В’юнища і Городище, Козинці і Комарівку  готує до друку житель с.Циблі Микола Чирков, а в 1916 році побачив світ історико-етнографічний нарис «Село Андруші на Переяславщині» на основі архівних записів Дмитра Косарика і виданий ГО «Старий Дніпро» у співдружності з інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського. Презентація цієї книги спершу відбулася 3 жовтня 2016 р в ЗОШ №5 у мікрорайоні Нові Андруші, де проживає більшість переселенців, а потім 18 жовтня в педуніверситеті імені Григорія Сковороди за участю науковців як цього закладу, так і ІМФЕ ім. М.Т.Рильського, зокрема тих, які займались упорядкуванням цієї книги.

 Ще однією із форм збереження пам’яті про затоплені села, запровадженою  колективом НІЕЗ «Переяслав»,  є щорічні зустрічі жителів цих сіл на території музею Народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини, що проводяться якраз біля андрушівської церкви Св. Георгія. Започаткований цей захід ще 2005 році і його організатором та незмінною ведучою є науковий співробітник заповідника Людмила Шкіра. 

 А переяславський активіст і спортсмен Микола Богатир запропонував проводити  щорічний заплив «Дніпро ревучий», учасники якого мають подолати 3-кілометрову відстань між двома берегами водосховища вільним плаванням. На цю ініціативу, підтриману ГО «Старий Дніпро», відгукнулися 15 сміливців різного віку – від 20 до 61 року і 30 липня 2016 року вони вперше стартували від правого крутого берега Славутича. Першим дистанцію подолав Сергій Кірчик із Кременчука, а другим був сам ініціатор запливу – Микола Богатир.  Він же, до речі, і підкреслив перед стартом, що «заплив – це один із способів привернути увагу до історії затоплених Канівським водосховищем сіл. Вшанувати , зберегти й донести історію цих сіл до наступних поколінь – наша мета». Тож акція включала не тільки подолання дистанції. Всі уболівальники,  а їх того дня на березі зібралося кілька десятків, з цікавістю розглядали і карту старого русла Дніпра і прилеглих територій до затоплення, знайомилися з фотовиставкою і вже виданими книгами на цю тематику.

Наші відомі вишивальниці під керівництвом Ніни Лазенко виступили ініціаторами вишивання рушника-пам’ яті про затоплені села і зараз уже активно створюють окремі його частини, які будуть зшиті в одне полотно. Найкраще місце цьому рушнику, звичайно ж, у новоствореному музеї.

Щоб вийти з питанням збереження пам’яті про затоплені села за межі Переяславщини, ГО «Старий Дніпро» з кінця 2016 року має однойменний власний сайт в мережі Інтернет olddnieper.org.ua, який дозволяє знайомити з нашими надбаннями широке коло користувачів і залучає до відтворення історії затоплених сіл багатьох нащадків андрушівців, яких доля рознесла по всьому світу. 

Всі вищезгадані заходи та намагання  ми у хронологічному порядку ілюструємо галереєю наших світлин.

Зустрічі жителів затоплених сіл

Перша зустріч жителів затоплених сіл відбулася у 2005 р.
у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.

Заплив «Дніпро Ревучий»

Презентація книги "Село Андруші на Переяславщині" в ЗОШ №5

Презентація книги "Село Андруші на Переяславщині" в педуніверситеті імені Григорія Сковороди

Рушник пам’яті про затоплені села