Новини
П'ятниця, 18 листопада 2016 21:37

Школярі зібрали інформацію про затоплені села

За традицією у травні жителі затоплених сіл збираються у Переяславі у музеї просто неба біля церкви Святого Георгія, яку перед затопленням села Андруші музейні працівники перенесли до новостворюваного музею-скансену.

Майже півстоліття минуло із часу загибелі тих сіл. Як не прикро, але про цю трагедію за радянських часів не говорили. Тодішня влада була впевнена, що вона зробила людям благо, вигнавши тисячі селян із власних домівок та затопивши величезні території. Про затоплені села залишилась лише людська згадка та деякі експонати в НІЕЗ “Переяслав”.

07028 травня до музею просто неба на запрошення працівників заповідника завітали жителі затоплених сіл Андруші, Зарубинці, В’юнища, Комарівка та Городище. Цього року, мабуть, побоявшись дощу, їх прийшло не так багато, як завжди. Після богослужіння, яке відбулось у храмі Святого Георгія, перед жителями затоплених сіл виступили учні міської школи №1. Діти під керівництвом класного керівника Людмили Деречі зібрали чимало фотографій, записали спогади колишніх жителів затоплених сіл. За допомогою комп’ютерної графіки зробили цілу презентацію. Вона була настільки вдалою, що ініціатор створення музею “Старого русла Дніпра” Віталій Іващенко попросив у школярів для майбутнього музею зібрані матеріали. Учні пообіцяли, що до наступної зустрічі вони підготують подібну презентацію і про ще одне затоплене село – Підсінне. Віталій Іващенко розповів про свої дослідження та про те, як просувається робота зі створення музею. Українських народних пісень заспівав фольклорно-аматорський колектив “Чебреці”.

Дві колишні учениці Підсінської школи із цікавістю розглядали класні журнали своєї школи за 1960 рік. Галина Єфіменко (в дівоцтві Гич) та Марія Тоболько (в дівоцтві Полтавець) знайшли там свої прізвища, і з задоволенням дивились на оцінки, які їм виставляли тоді вчителі. Марія Василівна розповіла, що її родина однією з останніх залишила Підсінне у 1970 році. І хоч минуло багато часу, а рідне село їй сниться й зараз. На моє питання, чим було знамените Підсінне, окрім мальовничої природи, жінки назвали:

– Риба, сіно та чорно-рябі свині. Для їх відгодівлі було достатньо всього 8 місяців. Наші свині славились на увесь район. Як і сіно, за яким приїздили навіть із-за кордону.

Музейні працівники розповіли, що на Переяславщині, за часів існування Підсінного, була така поговірка: “Ряба, як підсінська свиня”.

Колишні підсінянки також розповіли, як готувати оселедця із сома по-підсінськи. Рибу порізати порційно, викласти, бажано у дерев’яній діжці шарами шматочки і гарно їх посолити, потім знову шар риби, а зверху сіль. І так до верху. Покласти гніт, і спустити в льох на тиждень. Таку рибу можна їсти і як оселедець, і, вимочивши у воді (одна година вимочування за кожен день у розсолі), смажити, як свіжу.

Володимир Набок

Прочитано 1074 разів

Наші партнери

ГІСДПУНІЕЗМіська радагазета Вісник ПереяславщиниНовий поглядУкрпромпостачПереяславська районна радаТелерадіокомпанія АльтаІнститут мистуцтвознавстваПереяслав-Хмельницька РДАПереяслав-Хмельницька ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІст. №5