У книзі про села В’юнище та Козинці на Переяславщині вміщено понад 450 архівних фотознімків
26 січня 2023 рік 14:42
Наприкінці лютого минулого року вийшла п’ята книга громадської організації «Старий Дніпро» із серії видань «Затоплені села Переяславщини». Її автор-упорядник Микола Чирков презентує нове видання для читачів Переяслав.City.
Видання «В’юнище та Козинці. Історія сіл Переяславського краю» я як автор-упорядник готував так, щоб не повторюватися в тому, що вже оприлюднено в книзі Лесика М.П. «Циблі – моє рідне село на Переяславщині». Адже нове видання стало свого роду її логічним продовженням, тому намагався глибше висвітлити суспільні події того часу. На жаль, пізно почав збирати матеріал для написання цієї книги, але до розпаду Радянського Союзу люди боялися взагалі щось розповідати про період виселення сіл.
Дослідник історії краю Микола Чирков
У 2011 році Валентин Михайленко привіз мені з Києва щоденники свого діда Федора, які той вів усе життя. З цих щоденників і розпочався збір матеріалу для написання книги під керівництвом науковця Тараса Нагайка. Пізніше додалися щоденники Миколи Красовського із с. Козинці, які надала його дочка Віра Вовченко.
Це не звичайний щоденник турбот і переживань сільського жителя, а справжня історія, багата фактами, з послідовним викладом подій. Ці щоденники автори писали для себе, але прочитавши їх, я вирішив подбати, щоб ця збережена і зафіксована історична пам’ять стала надбанням усіх.
В інтерв’ю з довгожителями села Марією Шпиталь і Варварою Данько вдалося охопили період до революції, колективізації і голодовки. Катерина Бузницька передала мені диск із записаною розповіддю своєї мами Ганни Піскун про розкуркулення, голод, репресію батька, виселення на погибель в Козинські горби, де було багато страху і болю, які довелось пережити дев’ятирічній дитині. Без допомоги рідних дядьків-в’юнищан Омелька і Федота Савенків вони б не вижили.
Великий розділ у книзі займають списки репресованих і розповіді їхніх дітей, статті Софії Сорокової про особистостей села. Не можна без сліз читати вірші козинських дівчат, дітей остарбайтерів! Там занадто багато страху, болю, переживань за батьками, рідними, яких більше не побачать, Україною. Такими ж чутливими є і вірші про ці затоплені села письменника Івана Шпиталя, Івана Кривошеї, Софії Сорокової, Ольги Дяченко, Петра Манойла і інших.
В книзі вміщено близько 450 якісних світлин, оригінали яких обробив відомий на Переяславщині фотомайстер Володимир Набок. Я зібрав загалом майже 6 тисяч світлин про В’юнища і Козинці, але на них є далеко не всі жителі. Для збереження пам’яті про них я очікую від колишніх жителів цих сіл нових фотографій.
Вперше в серії книг «Затоплені села Переяславщини» я застосував нову технологію так званої доповненої реальності через QR-код на плейлисті в YouTube, який розміщений у книзі на сторінці 619. Майже до кожної статті я створив слайд шоу на 3-4 хвилини. Вони йдуть один за одним упродовж понад 6 годин.
Книга починається віршем Ольги Кузнець «Село моє, як спиться під водою?». І в плейлисті авторка читає цей вірш на березі Канівського водосховища. Олександр Вересоцький надав свої відео про зустрічі в’юнищан у 2014 року та інші. Робота над цими плейлистами триває: деякі переробляю, підписую прізвища та додаю нові світлини для збереження пам’яті для нащадків. На ХІ Сікорських читаннях, які відбулися 16 листопада 2022 року, я подарував свою книгу бібліотеці Університету Григорія Сковороди в Переяславі.
Зараз вношу до списку охочих придбати цю книгу, щоб замовити додатковий тираж у друкарні. Плейлист зі всіма відео на YouTube до книги «В’юнище та Козинці. Історія сіл Переяславського краю» можна подивитися через QR-код.
Попереднє замовлення за телефоном: (096) 818-01-55
